Електронна книга "Гімни забутих створінь" Вета Янєва

У порожньому місті йде сніг. Фіолетове небо прорізає червона стріла. Він йде вперед, торкається бетонної стіни, і снігові квіти проростають через камінь, утворюючи напівкруглу арку. За аркою — срібна стежка океаном. Піднімається нагору та розгалужується виноградними лозами. Він іде стежкою, повертає праворуч і сходить з лози на дорогу. Серед дороги лежить меч. Хтось кричить, здається, дівчина. «Іди вже сюди! - кричить вона. — Іди, поки знову не прив'язали!..» …вони зникли, а крові стільки, можна океан замінити. Значить, таки потрапив. Геріон сів на темний пісок. Навколо були розкидані квіти: червоні ромашки і одна дуже яскраво-червона кульбаба… «…Ваш напрямок — MUL.BABBAR, якщо Ви збираєтеся слідувати йому, збережіть у себе квиток і віддайте найближчій сойці. Якщо ні – покладіть квиток назад. Але краще - слідуйте, ми знаємо краще. Ми всі знаємо краще...»