|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Мені на плечі кидається повік-вовкодав,
Але не вовк я по крові своїй:
Запихай мене краще, як шапку, в рукав
Гарячі шуби сибірських степів.
Щоб не бачити ні труса, ні кволого бруду,
Ні кривавих кісток у колесі;
Щоб сяяли всю ніч блакитні песці
Мені у своїй первісній красі.