Варакушка - Лариса Денисова

«Ранок був сліпучо яскравим, сонячним та спекотним. Але раптом сонце раптово зникло. Стало темно та похмуро. Радісні фарби ранку згасли. По небу стрімко помчали хмари. Вони затягували небо сірою ковдрою. Лишалася лише одна коса світла вузька смуга. Вона була виразно видно і служила тонким кордоном, що розділяє небо навпіл. Але незабаром і ця смуга зникла, зникла раптово, не залишивши сліду після себе. Небо сповнилося швидкокрилими птахами. Вони хаотично металися високо в небі, і було зрозуміло, що вони бояться і радіють зміні, що відбулася. Пташині крики були пронизливо бадьорими, а це означало: сильного дощу не бути, судячи з прикмет. А внизу, на землі, вирувало зелене море: верхівки дерев гойдалися з боку на бік, гілки і листя шумно перемовлялися з вітром, що налетів…»