Вигаданий Жучок - Юлія Кузнєцова

Жучок з'являється у твоєму житті раптово: повзе по подушці, готовий допомогти порадою у скрутну хвилину, підтримати, коли ти невпевнений у собі. Таша першою його помітила, розповіла про нього Ані, і незабаром дівчата зрозуміли: у них обох та й у всіх навколо є Жучок – у кожного свій. Таша та Аня – найкращі подруги, хоча здружили їх незвичайні та непрості обставини: обидві вони регулярно лежать у нейрохірургічному відділенні. Лежать разом з мамами, для яких це випробування навіть більш важке, ніж для дітей. І Таша, і Аня, та інші маленькі мешканці лікарні не сумують – інакше до них прийде Жучок Розпачу, який часто відвідує дорослих. З цією комахою жарти погані: одного разу зустрівши, довго не проженеш. Кращий захист від його приходу - крапелька бешкетності і бажання струсити нудний побут: чи розмалювати просвітницький плакат, чи приліпити на стелю чайний пакетик, чи влаштувати посиденьки з абрикосовою пастилою - не важливо. Важливо не відмовляти собі в маленьких, але все ж таки задоволеннях, і жити так, ніби сюди, в нейрохірургію, ти потрапив випадково і ненадовго. У свої тринадцять-чотирнадцять Таша з Анею справляються з цим блискуче – допомагаючи заодно оточуючим і рідним. Тут знаходиться місце радості та горю, веселощів та роздумів, заздрощів та гордості, а головне – дорослішання та внутрішнього зростання. Книга ця вже видавалася, але нинішнє перевидання супроводжується ілюстраціями Олесі Гонсеровської, злегка сюрреалістичними і гротескними. », «Перша робота», «Де тато?» – полюбилися багатьом і багатьом читачам і критикам і також були відзначені нагородами, доводячи, що навіть найважчі теми можна обговорювати з підлітками, нічого не нав'язуючи і не повчаючи (а подекуди навіть змушуючи розсміятися на весь голос).